Роль дошкільного закладу та батьків у попередженні шкільної дезаптації дітей

Шкільна дезадаптація є явищем, що характеризує нездатність дитини виконувати запропонований обсяг і досягати бажаної якості навчальної, соціально-психологічної, поведінкової, ігрової та іншої діяльності, без здійснення якої вона не може відповідати соціальній позиції школяра. Тобто рання шкільна дезадаптація не дає дитині змоги зайняти позицію школяра по суті.

Ефективність адаптації визначається характеристиками середовища і психічних особливостей особистості, тобто тим, наскільки адекватно особистість сприймає себе і навколишній світ, свої соціальні відносини і можливості їх конструювання та перебудови, наскільки вона здатна змінити поведінку у спілкуванні, трудовій і навчальній діяльності.

Сприятливими чинниками, які відіграють позитивну роль в адаптації дитини до школи, є:
адекватна самооцінка дитини; повна сім'я;
високий рівень освіти батька і матері;
правильні методи виховання в родині;
відсутність у родині конфліктних ситуацій;
дружні взаємовідносини у групі однолітків;
шкільна зрілість;
позитивне ставлення педагогів у дошкільному навчальному закладі та у школі;
позитивне спілкування з дорослими тощо.

Роль сім'ї у підготовці дитини до шкільного навчання

Загальновизнано, що сім'я, сімейне виховання є одним з найважливіших детермінантів становлення та розвитку особистості. Якщо батьки постійно говорять дитині, що вона «невдаха, нехлюй, телепень», то вона рано чи пізно починає у це вірити. Але спочатку у дитини відбувається внутрішній конфлікт. Адже дитина знає, що не така вона вже й погана, що намагається порадувати своїх батьків, а вони цього не помічають, намагаючись підігнати її під свої мірки. Внаслідок цього конфлікту виникає нервове напруження, з яким дитина не може впоратися. Вона або пристосовується до непомірних вимог дорослих, або починає опиратися, що провокує конфлікти з батьками. Якщо батьки не змінюють власну «виховну політику», то у дитини виникає нервовий розлад, невроз, який може спровокувати виникнення ранньої шкільної дезадаптації, а також призвести до ускладнення пристосування до нових соціальних умов у дорослому житті.

З огляду на це визначимо негативні і патогенні чинники сімейного виховання, які призводять до утруднення адаптаційних процесів.

Негативні чинники сімейного виховання:
нерозуміння батьками своєрідності особистісного розвитку дитини;
неприйняття індивідуальності дитини;
невідповідність вимог та очікувань батьків можливостям і потребам дитини;
негнучкість у відносинах з дітьми;
нерівномірність виховання у різні роки життя дитини (ефекти батьківської депривації у перші роки і гіперопіка та надмірний контроль надалі) непослідовність у спілкуванні з дітьми;
неузгодженість підходів до виховання дитини між батьками.

Патогенні чинники сімейного виховання:
нерівномірність у ставленні до дітей;
високий рівень тривожності дітей як результат неадекватної вимогливості батьків;
формування емоційної залежності дітей від батьків;
феномен «заміни» індивідуальності дитини невротично зміненим образом Я батьків;
невротично мотивований характер взаємодії з дітьми;
надлишкова принциповість у відносинах з дітьми, недовіра до їхнього досвіду, нав'язування своєї думки і приниження почуття їхньої гідності;
індукційований вплив на дітей патології психіки батьків.

Лише за умови тісної співпраці батьків та педагогів можна запобігти проявам шкільної дезадаптації дитини.

Рекомендації батькам по попередженню шкільної дезадаптації

1. Батькам слід більше часу приділяти дитині: гратися з нею, радити ти, спостерігати, але при цьому менше виховувати. Сприяти розвитку образного мислення дитини – заняття конструюванням, ліпленням, малюванням, мозаїкою, аплікацією то що.

2. Слід пам’ятати – завищені очікування батьків породжують невпевненість в собі, низьку самооцінку дитини. В неї з’являється почуття страху перед батьками, вихователями, однолітками з а свою неповноцінність, не успішність – а це прямий шлях до хронічного гальмування розвитку.

3. Не слід порівнювати результат роботи свого малюка з досягненнями більш успішних дітей. Порівнювати дитину можна лише з нею самою, хвалячи за покращення її результатів.

4. Слід знайти таку сферу діяльності, де дитина змогла б повністю реалізуватися. Цен можуть бути танці, спортивна секція, заняття музикою , малювання та ін..

5. Важливо виділяти, підкреслювати значимість тої галузі, де малюк найбільш успішний, тим самим допомагаючи йому повірити в себе. Говорити йому про те, що якщо він навчився успішно робити щось одне, то з часом він обов’язково навчиться успішно виконувати і все інше.

6. Слід пам’ятати, емоційні прояви дорослих, як позитивні (добре слово, похвала), так і негативні (докори, зауваження, крик)служать підкріпленням, яке провокує демонстративну поведінку школяра.

Адаптація до школи – складний, досить тривалий процес , який має велике значення в житті дитини і її батьків. Важливо в цей період максимально допомогти першокласнику, оточивши його любов’ю і турботою.

Коментарi